?

Log in

No account? Create an account

Лине Костенко сегодня 80



Здоровья, долголетия и вдохновения!

Только ее стихи (да простят меня классики) я  люблю  рідною мовою.

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.

Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.

І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —

і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Лина Костенко "Мiж iншим"


И еще девочковое - то, что мне очень нравилось в детстве:

Любов Нансена

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж. 
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені. 
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч. 
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні. 

Світла мрія про Вас співає мені як сирена. 
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю. 
Розумію, це щастя. Але щастя — воно не для мене. 
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю. 

Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду. 
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах. 
«Фрам» — це значить «Вперед». Ви залишитесь, Єво, позаду. 
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах. 

Тиждень буде все добре. цілуватиму Ваше обличчя. 
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть. 
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе. 
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть? 

Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір? 
Не зіткнуться в мені два начала — Ви і Воно? 
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий. 
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно. 

Ваш теплі долоні і мої відморожені руки… 
Як вуста відірву від такої сумної руки? 
Чи зумієти жить від розлуки і знов до розлуки? 
А якщо доведеться чекати мене роки? 

«Фрам» застрягне в льодах… А якщо не вернуся я звідти?.. 
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?! 
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти! 
— Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя. 

Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен. 
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах. 
Я сама розіб'ю об «Фрамові» груди шампанське, 
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах. 

Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду! 
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія. 
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду. 
«Фрам» — це значить «Вперед». А на обрію буду я.

(Лина Костенко)

 


Comments

дякую
)))
Мабуть "рідною мовою", а не "на рідній мові". Ну та то таке...

Баба Віхола, сива Віхола
на метільній мітлі приїхала.
В двері стукала, селом вешталась:
– Люди добрії, дайте решето!
Ой просію ж я біле борошно,
бо в полях іще дуже порожньо.
Сині пальчики – мерзне житечко.
Нема решета, дайте ситечко!

Полем їхала, в землю дихала
баба Віхола, сива Віхола...

У мене було чудове видання дитячих віршиків Ліни Костенко, і мій малий (тоді ще малий) міг слухати їх нескінченно. А я при цьому дуже багато з них запам'ятав напам'ять. А ще в тій книжці були чудові іллюстрації.

Edited at 2010-03-19 11:18 am (UTC)
Исправила. Спасибо! К сожалению, мою рідну мову нужно исправлять сплошь и рядом.
И за стихи спасибо - детские я как-то пропустила.
Наши дети уже Лину Костенко в школе учили. Мой, правда, так и не проникся - уже была к тому времени сформирована стойкая ненависть ко всей украинской литературе.
Вот интересная ситуация, толпы народу стонут, что притесняют русский язык, что тотальная и повальная украинизация, что нужно русский язык делать государственным (чего уж там вторым, сразу первым надо), а я вокруг все реже и реже слышу украинский язык. :-\
А по-моему, наоборот: раньше я вообще не могла понять, где депутаты в Киеве украинский язык нашли - ни в магазинах, ни в метро по-украински никто не разговаривал. А сейчас все чаще слышишь - обычно от молодежи - действительно красивую и правильную украинскую речь.
А вообще проблема надумана - все прекрасно понимают, что украинский учить надо, уже выросло поколение, русского языка не знающее (учили в школе как факультатив.
Остается человеческий фактор. Я, например, так же восприимчива к языкам, как наш премьер-министр Николай Янович. Мы бы с ним и рады общаться по-украински, но почему-то не получается
Про Вас ничего не могу сказать, ибо не знаю. А вот про премьера с украинским языком все очень просто, как в анекдоте: "Он так хотел, как я боялась".
а хто ж ту ненависть до українського зформував?

не знаю, якщо мова рідна, то вона рідна.
в Києві завжди була справжня мова. Слава Богу, її за минулі 5 років трішки відродили, як мову спілкування.
Завдяки Ліні Костенко і їй подібним вона житиме...
не зважаючи ні на що!!!

в країні повинна бути одна мова, а спілкуватись можуть хоч якою, навіть дехто старотюркської не цурається...
а державну-вчити-вчити-вчити...не поважають ні себе, ні державу теперішні чиновники і влада...бо в них одне на умі-бабло косити...
Ліна Костенко: Яка різниця – хто куди пішов? Хто що сказав, і рима вже готова. Поезія – це свято, як любов. О, то не є розмова побутова!

Красиво!
У нее удивительные стихи.